ЗСУ почали випробування на полігоні САУ «Дана-М2» чеської компанії «Екскалібур» зі старою 152-мм гарматою 1970-х років. Вони знову внесені в держоборонзамовлення.
У лютому я був на виставці IDEX-2021 Абу-Дабі, і там була представлена САУ DITA тієї самої чеської компанії «Екскалібур» – на тому ж шасі «Татра», що і «Дана», але з новою 155-мм гарматою, з нової бойовою частиною.
На IDEX «Дану» не повезли – «Екскалібур» розуміє, що для більшості сучасних армій 152-мм «Дани» ніякого інтересу не представляють.
Дальність стрільби «Дани» активно-реактивним снарядом – до 25 км, звичайний – 18 км. Дальність стрільби «Діти» – 39 км, звичайний 30 км. Виробник один і той же. «Екскалібур» хоче бути конкурентоспроможним – і пропонує на IDEX зброю, за яким майбутнє. Військове керівництво України сучасну зброю не цікавить – їм цікаво закупити більше старих калібрів.
Головна відмінність цих САУ – в боєприпасах. На IDEX я бачив багато виробників сучасних снарядів 155 мм, стандартизованих по протоколу НАТО. Снаряди високоточні, керовані, коректовані, з лазерним наведенням, з GPS-наведенням, і найбільша новинка – з наведенням через супутник.
Для гаубиці Д-20, балістика і снаряд якої використовуються в «Дані», таких боєприпасів взагалі немає, їх ніхто не виробляє.
На виставці в Абу-Дабі був лише один натурний зразок снаряда 152 мм – на російській експозиції на стенді «Термодинаміка».
Всі інші провідні армії світу, навіть російські партнери Китай, Індія, Сербія, перейшли на калібр 155 мм.
Перехід на 155-мм калібр для України – це можливість провести справжню реформу – скоротити кількість артилерійських підрозділів, зробити ставку не на кількість, а на якість, шляхом підвищення дальності, швидкості ураження цілі, точності стрільби, забезпечення маневру вогнем.
Але Міноборони та Командування ЗСУ ніяких реформ проводити не збираються, і зберігають стару структуру армії, де превалює радянський підхід.
Ось звідки у нас береться ця вторинність? Чому на словах вони говорять про стандарти НАТО, а на практиці замість сучасних гармат у того ж самого виробника беремо мотлох? І ще ж пишаються, хваляться. А насправді – розписуються в нездатності що-небудь змінити, в нездатності бачити майбутнє війни, в нездатності забезпечити якісну перевагу.
Я б ще зрозумів, якби старі «Дани» продавали за низькими цінами – але немає, Міноборони збирається їх брати по 1,5 мільйона доларів за одну САУ. Запасів снарядів у нас для їхнього застосування не закуповують, запаси просто мізерні, 152 мм снарядів ми закуповуємо зовсім недостатньо і за цінами, які цілком можна порівняти з сучасними 155 мм снарядами.
У нас понад 300 152-мм гаубиць в строю, у нас і так є гармати для застосування старих снарядів на невеликі дальності. У ЗСУ немає гармат для здійснення маневру вогнем, як того вимагає сучасна війна, з далекобійними та високоточними боєприпасами. Тим більше, що у нас вже давно не поставляються в армію снаряди для радянських «Гіацинтів».
Чотири-п'ять дивізіонів 155-мм сучасних САУ з великою дальністю стрільби можуть забезпечити якісну перевагу української артилерії над артилерією ВС РФ на Донбасі. А для ураження цілей на дальність 10-15 км не треба закуповувати нові дорогі гаубиці – треба просто закупити необхідну кількість снарядів для бойової підготовки та відремонтувати старі САУ. У нас мізерна кількість снарядів для тієї армади 152-мм гармат, які у нас на озброєнні, навіщо нам збільшувати число стовбурів під старий боєприпас, який нам доводиться імпортувати?
Використані джерела: Цензор.НЕТ
